На початку березня 2014 р. в Україні було організовано багато заходів, присвячених 200-літтю від дня народження великого поета Тараса Шевченка. Про це я читав в інтернеті. Тоді я працював начальником відділу Суспільства в щоденній бейрутській політичній газеті «Ассафір» і домовився з своїм другом начальником відділу культури доктором Ахмедом Баззуном забезпечити йому дві статті пов'язані з цією подією.
Перша стаття знайомить арабських читачів з біографією Т. Шевченка і розповідає про переклад “Заповіту”, який зробив ліванський великий письменник Михайл Нуайме 50 років тому, коли Федерація Ліванських Письменників відзначала 150-річчя від дня народження великого українського поета. А друга стаття повинна була містити уривки поезій Т. Шевченка на патріотичну тематику, переклад яких зробив я класичним віршем.
Зрештою, на сторінках нашої газети з’явилася лише перша стаття. Я засмутився. – адже не все ж було сказано!
Я не згадував про це до аж до того моменту як отримав запрошення від мого друга голови Клубу Випускників Українських вищих закладів в Лівані доктора Зукана Жарамані на церемонію урочистого відкриття «Українського парку» в Лівані, де буде встановлено пам'ятник Т. Шевченку. Я радився з Зуканом щодо виступу і читання віршів Т. Шевченка, потім перечитував свої переклади, а також радився з дружиною посла України в Лівані доктором Мариною Гримич і вирішив читати «В неволі тяжко...»
І ось… 9 березня 2017 року у Бейруті за ініціативи Посольства України в Лівані та за підтримки муніципалітету району Баабда (Великий Бейрут) відбулася церемонія урочистого відкриття «Українського парку». На святі, приуроченому до шевченківських днів, були присутні представники української громади, ліванських політичних, суспільних та бізнесових кіл, дипломати, ліванські випускники українських освітніх закладів та друзі України.
На відкритті пролунали вірші Тараса Шевченка мовами світу у виконанні дітей членів української громади, пісні на слова Кобзаря “Зоре моя вечірняя” та народна пісня “Через сад-виноград” у виконанні творчого колективу “Онуки”. А також поезія « Вневолі тяжко» у моєму авторському перекладі на арабську мову:
“В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі…
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить”.
Я справді був дуже радий прочитати цього вірша як привітання великому українському поетові. Переклад сподобався всім… а як він звучить насправді не можу сказати… щоб це знати, треба для початку дуже добре володіти арабською мовою… :)
Перша стаття знайомить арабських читачів з біографією Т. Шевченка і розповідає про переклад “Заповіту”, який зробив ліванський великий письменник Михайл Нуайме 50 років тому, коли Федерація Ліванських Письменників відзначала 150-річчя від дня народження великого українського поета. А друга стаття повинна була містити уривки поезій Т. Шевченка на патріотичну тематику, переклад яких зробив я класичним віршем.
Зрештою, на сторінках нашої газети з’явилася лише перша стаття. Я засмутився. – адже не все ж було сказано!
Я не згадував про це до аж до того моменту як отримав запрошення від мого друга голови Клубу Випускників Українських вищих закладів в Лівані доктора Зукана Жарамані на церемонію урочистого відкриття «Українського парку» в Лівані, де буде встановлено пам'ятник Т. Шевченку. Я радився з Зуканом щодо виступу і читання віршів Т. Шевченка, потім перечитував свої переклади, а також радився з дружиною посла України в Лівані доктором Мариною Гримич і вирішив читати «В неволі тяжко...»
І ось… 9 березня 2017 року у Бейруті за ініціативи Посольства України в Лівані та за підтримки муніципалітету району Баабда (Великий Бейрут) відбулася церемонія урочистого відкриття «Українського парку». На святі, приуроченому до шевченківських днів, були присутні представники української громади, ліванських політичних, суспільних та бізнесових кіл, дипломати, ліванські випускники українських освітніх закладів та друзі України.
На відкритті пролунали вірші Тараса Шевченка мовами світу у виконанні дітей членів української громади, пісні на слова Кобзаря “Зоре моя вечірняя” та народна пісня “Через сад-виноград” у виконанні творчого колективу “Онуки”. А також поезія « Вневолі тяжко» у моєму авторському перекладі на арабську мову:
“В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі…
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить”.
Я справді був дуже радий прочитати цього вірша як привітання великому українському поетові. Переклад сподобався всім… а як він звучить насправді не можу сказати… щоб це знати, треба для початку дуже добре володіти арабською мовою… :)
Імадеддін Раеф