Імадеддін Раеф, ліванський журналіст, письменник, перекладач Головне було зберегти ідеї Івана Франка при перекладі арабською
На одне з перших запитань – чи можна за допомогою мистецтва, зокрема літератури, покласти край ворожнечі, непорозумінню, роз'єднаності і війнам, Імадеддін Раеф відповів:
- Я думаю, що добре слово літератури може творити чудеса. Наші краї довго не були стабільними. Майже завжди – конфлікти, війни, насильство... Я знаю, що навіть надзвичайно талановитий твір найгеніальнішого письменника не зможе погану людину зробити гарною назавжди і вже точно – жодна книга не в силах зупинити війну. Але через слова таких великих людей, як Агатангел Кримський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Чингіз Айтматов, Степан Кондурушкін можна розглядати проблему пом'якшення наслідків війни і нестабільності в нашому світі. Саме через літературу (вірші, оповідання та романи), прикладом чого є твори цих великих письменників, можна достукатися до душі людини. Головним питанням для мене зараз є – чи ми можемо пом'якшити наслідки збройного насильства і лих арабських народів через естетику, зокрема – через добре слово літератури? Я вирішив спробувати, і останні чотири роки займаюся саме цим питанням.
- Пане Раеф, ви – ліванець. Звідки ж такий інтерес до української літератури?
- Я народився у місті Бейрут до початку ліванської громадянської війни (1975-1991), і провів все моє дитинство у місті, розділеному навпіл зіткненнями... Ще до закінчення війни мій батько відправив мене вчитися до Радянського Союзу. Я закінчив факультет журналістики у Ростовському державному університеті у 1995 році. Ще під час навчання в університеті я познайомився з роботами Агатангела Кримського, дізнався, що колись - на порозі ХХ століття він провів два роки в наших краях, і що він саме в Бейруті створив «Бейрутські оповідання», згодом відправивши їх до України в друк. Але тоді, коли був студентом, я не зміг знайти листи батькам і рідним з Лівану (1896-1898 р.) Агатангела Кримського. Після закінчення навчання, отримавши диплом, я повернувся на батьківщину, потім продовжував навчання у сфері ісламознавства в Лівані, Сирії, Іраку та Ірані.
- І все ж – як виникла ідея перекласти арабською твори українських (а я знаю – і російських) письменників?
- Чотири роки тому я захотів перекласти все, що писали про Ліван письменники Російської імперії на порозі ХХ століття. Розпочав з робіт Степана Кондурушкіна. Переклав одинадцять його оповідань, вибравши з усіх саме ті, в яких він описував Ліван того часу. Я надрукував їх у книжці під назвою "Розповіді С. Кондурушкіна – Ліван століття тому російським пером" (Бейрут: Вид. Аль-Муаллеф, 2015 р., 224 стор). Після переді мною постало більш складне завдання – перекласти "Бейрутські оповідання" Агатангела Кримського. Складне воно була тим, що «Бейрутські оповідання» були написані українською. Мені допомогло те, що я як представник "Союзу ліванських інвалідів" брав участь в одній з організованих Британською радою конференцій у Києві, і у мене з'явилася унікальна можливість шукати потрібні джерела для мого дослідження і перекладу.
- Чи спілкувалися ви у процесі роботи з українськими колегами – журналістами, літературознавцями, письменниками?
- Український письменник Анатолій Висота надав мені друкований текст оповідань Агатангела Кримського, і я зміг почати довгий і повільний процес перекладу, використовуючи словник самого Кримського, та інші словники – енциклопедичні, електронні...
- Коли ж арабомовний читач зміг прочитати «Бейрутські оповідання» Кримського?
- Оповідання Агатангела Кримського зі вступом та численними коментарями вийшли з друку наприкінці 2016 року у Бейруті в книзі під назвою «1897 – Бейрутські оповідання А. Кримського» (Бейрут: Вид. Ар-Раіес, 224 стор). Перша презентація цієї книги відбулася у грудні минулого року на Бейрутському міжнародному книжковому ярмарку за підтримки пана посла України в Ліванській республіки професора Ігоря Осташа та його дружини – академіка і видавця Марини Гримич. Також за ініціативою пані Марини Гримич була проведена друга презентація цієї книги в Україні – у бібліотеці ім. Вернадського у Києві навесні 2017 року. Презентацію організували Посольство України в Лівані, Національна бібліотека ім. Вернадського та Ліванський культурний клуб в Україні.
- Ну, а щодо Івана Франка та збірки «Зів'яле листя» – що підштовхнуло вас до роботи над перекладом віршів, адже це надзвичайно кропітке і важке завдання – потрібно донести не тільки зміст, а й поетичний метр, знайти відповідності образів і метафор, коріння яких можуть ховатися глибоко в українській історії...
- Ще за два місяці до поїздки до Києва я познайомився через інтернет з дослідницею зі Львова – філологом і літературознавцем Соломією Вівчар, яка працює в музеї Івана Франка у Львові («Будинок Франка»). Вона чула моє інтерв'ю в прямому ефірі першого каналу Українського радіо – передача «Актуально» з радіоведучою Ніною Жежерою. Пані Соломія звернула мою увагу на численні роботи Івана Франка і надіслала мені електронні версії книг та збірок віршів.
- Так як прийшло рішення почати працювати над перекладами?
- Два великих українських поети справили на мене дуже сильне враження – Леся Українка (і її поїздка до Єгипту) та Іван Франко – і я вирішив вивчати їхні твори. Соломія Вівчар допомагала мені в цьому. Я довго читав – поки не вирішив перекласти арабською ліричну драму «Зів'яле листя» Івана Франка – вона вразила мене описом і зануренням автора в емоційну катастрофу, яка завершилася самогубством ліричного героя. Я читав збірку знову і знову, щоразу намагаючись зрозуміти можливість перекладу і оцінити можливість подолання труднощів, які існують у метафоричних і риторичних виразах, відчути ритм і порівняти з арабськими правилами віршобудови. У підсумку я все ж вирішив перекласти цю збірку, яку Іван Франко створив за десять років і випустив 121 рік тому.
- Коли заходилися до роботи – ви вже заручилися чиєюсь підтримкою у виданні майбутньої книги?
- Проект перекладу збірки «Зів'яле листя» був повністю узгоджений з пані Мариною Гримич – від А до Я. Але ви знаєте... Процес роботи над перекладом йшов поетапно. Спочатку я переклав збірку «Зів'яле листя» повністю прозою. Збірка містить 61 вірш, розділений на три частини. Перша частина з 21 твору, а дві інші включають в себе по двадцять віршів. Був зроблений переклад, але деякі знаки запитання в словах і виразах, які використовуються Іваном Франком і які здавалися дивними, спонукали мене вивчати вірші більш глибоко і детально. Після цього був зроблений другий переклад. Щоб подолати низку перешкод, які заважали мені зрозуміти деякі поетичні прийоми, що характеризують коливання настрою поета та його емоції, я повернувся до численних оцінок, які були зроблені за останні три роки під час тривалої роботи над текстами Агатангела Кримського, знову заходився до вивчення словників української мови, і особливо до словника, над яким працював Агатангел Кримський. Також дуже допомогли мені довгі розмови з пані Соломією Вівчар, яка люб'язно писала вступ до цієї книги, і я їй дуже за це вдячний. Я зібрав велику кількість приміток щодо поетичного стилю І.Франка, порівнював оригінальний текст з електронними публікаціями. Тут варто зазначити, що матеріали конференції «Зів'яле листя: тексти, матеріали, дослідження», яка відбулася у 2007 році в Національному університеті Львова їм. І. Франка, надали мені дуже велику підтримку у розумінні структури віршів. Було зроблено найменшу кількість виносок: пояснення слів, імен або географічних місць. Так я залишив читачам свободу доторкнутися до українських метафор, що є у віршах.
- Пане Раеф, ви казали про складнощі під час пошуку відповідності віршованих метрів, розмірів...
- Я обрав відповідні арабські метри для віршів Франка, щоб передати весь його темперамент у ритмах і римах, відмінності у ступені ідентифікації образів між описаним, тим, про що розповідається, складність фраз і філософських вимірів. Мені не страшно сказати, що іноді необхідно вибратися з середньовічних норм Аль-Халіл ібн Ахмеда і використовувати при перекладах оновлені арабські методи. Найголовнішим було збереження ідеї поета в арабомовному перекладі, і я дуже сподіваюся, що мені це вдалося. Зробивши все можливе, щоб перекласти «Зів'яле листя», відредагувавши і прокоментувавши їх у мірі необхідності, я не стверджую, що збірка вийшла без похибок. Я можу тільки стверджувати, що я працював над текстами Івана Франка, використовуючи всі свої зусилля протягом довгих місяців, намагаючись зрозуміти кожне слово в них. У результаті цієї роботи була створена збірка віршів, що дає можливість донести до арабського читача геніальну поезію Івана Франка.
- У книзі – тільки арабомовний переклад, чи ви дали можливість читачеві при бажанні прочитати і оригінальний авторський текст віршів?
- Книга, в якій йдуть українські та арабські тексти паралельно, була видана у Києві Посольством України в Ліванській Республіці та ГО "Товариство Українці Лівану" за проектом Марини Гримич. Крім мого поетичного перекладу віршів, у ній – слово до читача пана посла України в Лівані Ігоря Осташа, вступ Соломії Вівчар, моє слово (від перекладача) і вступ, написаний Іваном Франком для першого видання у 1896 році. Ілюстрації для книги створені українським художником Олександром Івановичем Мельником – і одна з його картин також обрана для суперобкладинки книги. Він дуже талановитий сучасний художник. Працює в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен), станкового живопису і графіки, водночас він ще й куратор художніх виставок історичного та антивоєнного, миротворчого спрямування.
- «Укрінформ» вже згадував про презентацію збірки поезій Івана Франка у вашому перекладі, але, може, розкажете про це докладніше?
- Презентація книги відбулася у рамках проведення «Українського дня» 10 грудня 2017 року на Бейрутському міжнародному арабському книжковому ярмарку. Зазначу, що керувала реалізацією проекту «Український день» дружина посла України в Лівані академік Марина Гримич. Ця подія – частина Фестивалю української культури в Лівані, який тривав з 27 листопада по 15 грудня 2017 року під патронатом міністра культури Лівану пана Гаттас Хурі. Я сподіваюся, що ця збірка буде презентована і в Україні – у Києві навесні 2018 року на ярмарку «Книжковий Арсенал», також я отримав запрошення від «Будинку Франка» у Львові і сподіваюся, що буде презентація книги і там.
Довідково
Імадеддін Раеф – ліванський письменник, журналіст, перекладач і дослідник української історії, координатор Департаменту ЗМІ в Союзі Ліванських Інвалідів (Редактор щомісячного журналу ВАВ, редактор щомісячної газети (з 2005), в 2010-2015 роках був начальником відділу "Суспільство і Регіони" у щоденній політичній газеті "Ас-Сафір" і секретарем редакції газети "Ас-Сафір" з 2011 по 2015 роки; директор культурних радіопередач в ефірі ліванської радіостанції "Голос Народу" (2011-2016).
Перу Імаддедіна Раефа належать такі книги, публікації та перекази:
- Розповіді С. Кондурушкіна «Ліван століття тому російським пером» (Бейрут, 2016 р., 222 стор).
- Місця оповідань С. Кондурушкіна (Бейрут, 2016 р., 96 стор)
- «Бейрутські оповідання» А. Кримського (Бейрут, 2017 р., 220 сторінок)
- На порогах Манаса з Ч. Айтматовим (Бейрут, 2017 р., 64 стор)
- «Зів'яле листя» Івана Франка – поетичний переклад ліричної драми (Київ-Бейрут, 2017 р., 224 стор).
Десятки статей, прес-досліджень та інтерв'ю в арабських ЗМІ з 2010-го на культурні теми, десятки досліджень про права людини в арабському світі, опубліковані арабською та англійською мовами міжнародними організаціями.
«Укрінформ» - Ольга Юрченко, Київ