арабською мовами – це крок двох культурних світів назустріч один одному. Багатий
самобутніми традиціями арабський світ знайомиться з вершинами української поетичної
лірики й образотворчого мистецтва завдяки віршам класика української літератури Івана
Франка, що звучать на арабській мові в перекладі ліванського письменника, журналіста й
українознавця Імадеддіна Раефа. Ілюстративна частина видання представлена творами
видатного сучасного художника Олександра Мельника.
* Пане Раеф, коли вперше Вам потрапили на очі твори Івана Франка?
Я познайомився з творчим доробком Івана Франка понад чверть століття тому,
коли ще був студентом. Перший вірш, який я прочитав, – «Пісне моя», я вважав
вершиною творчості поета. Минулого року, коли я працював над серією статей під назвою
«Євразійські поетичні пісні», я знову повернувся до того вірша, але вже з гарним знанням
української мови. Я був захоплений Франком – письменником, дослідником, поетом і
лінгвістом. Його ім’ям названі місто, вулиці і наукові установи, його пам’ятники
встановлені на вулицях і площах України, його портрет – на банкнотах і поштових
марках... Але пересічний арабський читач із творчістю Івана Франка незнайомий, ба
більше, за ціле століття не з’явилося жодного перекладу його творів на арабську!
* І Ви наважилися виправити це культурне непорозуміння?..
Саме так. У березні 2017 року за запрошенням посольства України в Лівані,
Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського та ліванського культурного центру в
Україні відбулася презентація мого арабомовного перекладу оповідань Агафангела
Кримського в залі засідань Вченої ради в бібліотеці. Потім я відвідав Національний музей
української літератури в Києві. Мій «музейний тур» виявився дуже плідним: Леся
Українка та її мандрівка до Єгипту, Іван Франко, великі українські митці дуже сильно
мене вразили, і я вирішив вивчати їхні роботи.
До речі, за два місяці до поїздки до Києва я познайомився через інтернет із
дослідницею Соломією Вівчар, яка працює в Музеї Івана Франка у Львові. Вона звернула
мою увагу на численні роботи Франка, надіслала мені електронні версії його книг і збірок
віршів. Я довго їх читав, поки нарешті не вирішив перевести на арабську мову ліричну
драму «Зів’яле листя», яка вразила мене справжньою емоційної катастрофою… Я
перечитував збірку раз-у-раз, намагаючись зрозуміти можливість перекладу й оцінити
труднощі, які існують у метафоричних і риторичних виразах, відчути ритм і порівняти
його з арабським віршовим розміром. Врешті-решт я все ж таки наважився перевести цю
збірку, яку поет складав протягом десятиріччя і яка побачила світ 121 рік тому.
* Розкажіть детальніше, як це – перекладати співучу українську мову на
самобутню арабську?
Лише після кількох місяців роботи над дослідженням і перекладом і після того, як я
завершив поетичний переклад, я можу говорити про метод роботи над віршами,
перекладом і редагуванням. Спочатку я перевів збірку «Зів’яле листя» повністю прозою.
Збірник складається з 61 вірша і розділена на три частини. Перша частина містить 21
вірш, а дві інші включають в себе по двадцять віршів. Був зроблений переклад, але деякі
знаки питання у словах і виразах Франко використовував досить дивно і незвично, і це
спонукало мене досліджувати вірші глибше і детальніше. Після цього я зробив другий
переклад. Аби подолати перешкоди, які заважали мені однозначно зрозуміти деякі
поетичні прийоми, що характеризують коливання настрою поета та його емоції, я
повернувся до численних позначок, зроблених за останні три роки під час тривалої роботи
над текстами А. Кримського, до вивчення словників української мови й особливо до
словника, над яким працював А. Кримський. Також дуже допомогли мені довгі бесіди з
пані Вівчар, яка люб’язно написала вступ для цієї книги і якій я безмежно вдячний.
Я зібрав велику кількість заміток щодо поетичного стилю Франка, порівнював
оригінальний текст з електронними публікаціями. Дуже великий поштовх до розуміння
структури віршів дали матеріали конференції «Зів’яле листя: тексти, матеріали,
дослідження», яка відбулася в 2007 році в Національному університеті Львова ім. І.
Франка. Було зроблено найменшу кількість виносок: пояснення слів, імен або
географічних місць. Так я залишив читачам свободу доторкнутися до українських
метафор, що містяться у віршах.
Я обрав відповідні арабські розміри для віршів Франка, аби передати весь його
темперамент у ритмах і римах, відмінності в ступені ідентифікації образів між описаними
оповідками, складнощі фраз і філософських вимірів. Я не боюся стверджувати, що іноді
необхідно відійти від середньовічних норм Аль-Халіл ібн Ахмеда і використовувати у
перекладах оновлені арабські методи, адже найголовнішим було зберегти ідеї поета в
арабомовному перекладі, і я дуже сподіваюся,що мені це вдалося. Зробивши все можливе,
аби перекласти «Зів’яле листя», відредагувати і прокоментувати твори залежно від
необхідності, я, однак, не стверджую, що збірка позбавлена похибок. Напевно я можу
стверждувати лише той факт, що працював я над текстами Франка з найщирішими
почуттями протягом довгих місяців, намагаючись зрозуміти в них кожне слово, і
результатом цього самовідданого перекладу став збірник віршів, покликання якого –
донести до арабського читача геніальну поезію Івана Франка. Мені вельми приємно
відчувати себе одним із скромних учасників у будівництві моста цивілізованої взаємодії
між українським і арабським народами завдяки цьому першому справжньому перекладу
творів українського митця на арабську мову.
Я хотів би висловити щиру подяку Надзвичайному і Повноважному Послу
України в Ліванській Республіці, пану професору Ігорю Осташу та його дружині,
академіку Марині Гримич, за велику допомогу під час створення книги. Також дякую
Асоціації українців Лівану, Клубу випускників України в Лівані, Асоціації випускників
вузів СРСР у Лівані, Ліванському культурному клубу в Україні і всім друзям, які
допомогли мені з матеріалами і підтримали проект.
WELCOME on board № 3, 2018